У суботу 14 вересня, близько 5-ї години ранку, полеглого під Волновахою бійця 36-ої окремої бригади морської піхоти Олександра Лінчевського, зустріли на Шполянщині. Останній шлях нашого земляка до рідного дому був встелений свічками вздовж дороги в с.Сигнаївка та в с.Матусів. Учасники АТО, волонтери, представники місцевих громад, жителі села, молодь та всі небайдужі зі сльозами на очах зустрічали кортеж з тілом загиблого Героя. Йому був лише 21 рік.
Висловити свої співчуття родині покійного приїхали побратими полеглого Героя, учасники АТО, волонтери, представники місцевої і районної влади, військовослужбовці.
Того ж дня із зворушливими почестями поховали Українського Воїна у рідному селі Матусів, де він народився і виріс, звідки пішов захищати Вітчизну. Сотні земляків: жителі громади, району, учасники АТО, однокласники цього дня зібралися у Матусові, де виріс і мужнів Олександр.
В останню путь проводили Олександра заступник командира військової частини А2777 майор Погорілий В.М., заступник командира бригади підполковник Ломтєв Р.В. та бойові товариші. Тіло Героя, вкритого живими квітами, несли його побритими – учасники АТО.
Поховали Олександра Лінчевського з військовими почестями на Алеї Слави біля могили Воїна – Прикордонника Сергія Лифаря.
На прощання пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого молодого земляка Олександра Лінчевського. Його знали в селі як надзвичайно виховану та щиру людину. Олександр любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись мріям.
За інформацією Матусівської громади
