Український адвокат родом зі Сміли Олександр Дульський на своїй сторінці у Фейсбук пропонує владі звернути увагу на легендарний стадіон Локомотив у Смілі.
Свій спіч він підкріплює історичними фактами в компанії з Крамаром і Калінічем, передає ЧЕСНО.
ФК Локомотив (Сміла):
– дворазовий чемпіон СРСР серед залізничників 1968 та 1973 – фінальна частина відбулась на рідному стадіону «Локомотив».
– 1975 р Фіналіст Кубка СРСР серед КФК
– 1981 р чемпіони міжвідомства УРСР
– 11 разів ставали чемпіоном Черкаської області
– 10 разів вигравали кубок області.
“Друзі, хочу розповісти вам про одне місце у моїй рідній Смілі, яке має для мене особливе значення – стадіон “Локомотив”. Востаннє я виходив на його поле у складі нашої місцевої збірної 2005 року. Тоді ми грали у матчі проти однієї із команд Черкаської області й здобули перемогу. Ця подія стала для мене останньою яскравою згадкою про це місце.
Свого часу спорткомплекс “Локомотив” був одним із кращих і найбільших в області. Два повноцінних футбольних поля та два футбольних поля з різним покриттям для гри за будь-яких погодних умов з необхідною інфраструктурою. А ще роздягальні, душові, тенісні корти, які взимку були катком, спортивні площадки та багато груш. Тобто, там було все. Я пам’ятаю гул його трибун і моїх батьків у перших рядах, наче це було вчора.
Для всіх спорткомплекс був просто одним із найкращих місць в області для проведення різних спортивних змагань. Для нас же з моїми дружбанами – центром нашого всесвіту, де ми проводили увесь наш вільний час, тренувались, здобували перемоги, будували плани на майбутнє. Він був лобним місцем, де ми збиралися усією нашою дружною бандою. Він був місцем, де збиралося усе місто, аби подивитися на чергову гру.
Коли я бачу, який вигляд має стадіон сьогодні – щемить у серці. Переживаю цілу палітру емоцій: від невимовного суму до нестримного обурення та злості. Спорткомплекс “Локомотив” сьогодні – занедбані розвалини, уламки мрій сотень талановитих місцевих юнаків та дівчат, які хотіли підкорювати спортивні вершини та творити історію українського спорту. Неповоротка бюрократична машина та цілковита чиновницька безгосподарність фактично відібрала у них право на мрію.
Через 15 років після нашої останньої перемоги на полі “Локомотиву” ми з друзями зібралися тут знову. Шестеро дорослих та успішних людей, які реалізували себе у різних галузях. Ми стали успішними програмістами, юристами, професійними футболістами, будівельниками та музикантами. Та усі ми досі компанія місцевих хлопців, які ганяли м’яча на стадіоні і забивали голи у ворота противників. Цієї суботи шляхи, якими ми розбрелися світом, привели нас знову на поле нашого “Локомотиву”. Влаштували символічний пробіг на 10 кілометрів, який назвали “Дружній забіг-2020”. Для нас ця подія – символічна та інтимна. Втім, мета у неї – глобальна і на загал.
Перш за все, у такий спосіб хочемо привернути увагу громадськості, чиновників та спонсорів до проблеми. Ми закликаємо спільними зусиллями відновити колишню славу спорткомплексу “Локомотив” і повернути його до життя. У кожному куточку Черкаської області є сотні талановитих спортсменів, які можуть у майбутньому прославити нашу державу на світовій спортивній арені. Однак, їм потрібно надати можливість досягти цієї мети. Тож нехай реконструкція спорткомплексу стане першим кроком, який наблизить їх до цього.
На фото нижче – стадіон, яким пам’ятаю його я, і той, яким його запам’ятає нинішнє покоління. Бонус – фото нашої команди, коли всі ми були ще навіть не підлітками”, – написав Дульський.
