В останній відведений законом день у Черкасах оголосили результати місцевих виборів.

Про це на своїй сторінці у Facebook пише політичний оглядач, журналіст і блогер Олег Устименко.

“Спробуємо проаналізувати стартові позиції і спрогнозувати майбутні розклади в Черкаській обласній і Черкаській міській радах. Сьогодні поглянемо на місто…
До черкаської міської ради потрапили сім політичних партій. Найбільше мандатів – по вісім – набрали “Слуга народу” та “За майбутнє”. Сім мандатів у “Європейської солідарності”, шість – у “Голосу”, п’ять – у “Черкащан”, по чотири – у “Батьківщини” та ОПЗЖ.

Відразу зазначу, що оприлюднений деякими ЗМІ персональний склад Черкаської міськради не остаточний. І справа тут не лише у виборах міського голови, учасники другого туру яких – Анатолій Бондаренко і Віктор Євпак – очолювали партійні списки «За майбутнє» і «Голосу» відповідно, а й у особливостях виборчого законодавства, яке дозволяє балотуватись до двох рад різних рівнів одночасно. Відтак, в оприлюднених списках депутатів міськради присутні Ю. Тренкін («Батьківщина»), обраний також і депутатом облради, а також Н. Казарян («Черкащани») і В. Друмашко, П. Валенчук, Н. Івашкова («Голос»), які також проходять до Черкаської райради. Тож, їм ще належить визначитись, від якого мандату відмовитись.

Також хочеться наголосити, що, через вкрай низьку явку на цих виборах, склад ради не відображає повноцінно палітру політичних уподобань мешканців міста. Звичайно, мені можна заперечити, що ті, хто не прийшов на вибори – самі винні. Але тут постають інші питання, і явно не на користь місцевим політикам: перше – партії справді мають таку мізерну підтримку, що радіють умовним п’яти-десяти відсоткам від третини всіх виборців? друге – якщо ні, то чому не забезпечили максимальну участь своїх прихильників у виборах? І перше, і друге говорить про вкрай незадовільну комунікацію політиків з простими людьми, що може бути наслідком неповаги до виборців, або відсутності кваліфікованих кадрів… Це великий мінус…

Ще одним негативним моментом цих виборів, на фоні гасел про партизацію місцевих рад, є підміна класичних ідеологічних політичних партій на політичні проекти «під лідера», «на найближчі вибори» і т. ін. Це фактично позбавляє відповідальності обраних депутатів. З наближенням нових виборів з’являться нові проекти, а всі грішки спишуться на старий бренд… Хтось дорікне мені тим, що з попереднього складу в раді залишилось лише п’ятеро. Та якщо придивитись уважніше, то нарахуємо ще мінімум десяток тих, хто вже скуштував смак депутатства в інших скликаннях, під іншими знаменами, з неоднозначними результатами…

Але маємо те, що маємо…

А маємо в раді сім партій і майже на 90% оновлений персональний склад. Добре це, чи погано? Про персоналії говорили вище, зараз – про партії. З одного боку це добре – більший політичний спектр населення отримав своє представництво в раді (хоча, наприклад, в Грузії, з аналогічною метою, на останніх парламентських виборах прохідний бар’єр був знижений до 1%). З іншого боку – така строкатість може зіграти з радою злий жарт.

Перед тим, як перейти до пояснення, зазначу, будь-які конфігурації в раді залежать від двох чинників: переможця другого туру виборів міського голови, і наявності у депутатів принципів і чіткої позиції (а це може стати вирішальним).

В разі перемоги в другому турі діючого міського голови Анатолія Бондаренка, він матиме в раді підтримку фракцій «За майбутнє» і «Батьківщина» – це 12 депутатів (нагадаю, для прийняття рішень потрібно мінімум 22). Шукати підтримку доведеться серед інших політичних сил. І от тут вступає в силу принциповість і позиція місцевих політиків. Малоймовірними видаються союзи «За майбутнє» і «Батьківщини» з «Голосом», «Слугою народу» і «Європейською солідарністю». Тут і непримиренна та часом брудна боротьба на мерських перегонах, і протистояння мера з президентом, Коломойського з Порошенком, майданівців з регіоналами. І як би не розповідали, що Київ не впливає на місцеву політику – факти говорять про зворотнє (чого тільки варта публічна підтримка п’ятим президентом України і, з його ж слів, «Європейської солідарності» кандидатури В. Євпака на мерських перегонах в Черкасах після того, як лідерка «Голосу» на всю країну розповіла, що для них Порошенко більший ворог ніж Зеленський). Та, в такому випадку, навіть підтримка «Черкащан» і ОПЗЖ не забезпечить Бондаренку більшості в раді для прийняття рішень. І нова рада може повторити долю своєї попередниці з її договорняками, тушками, скандалами…

В разі перемоги в другому турі Віктора Євпака цілком логічним виглядав би «союз» партій, які його підтримали – «Голос», «Слуга народу», «Європейська солідарність», але… Один з лідерів «Європейської солідарності» О.Турчинов після місцевих виборів в категоричній формі заявив, що партія ніколи не піде на співпрацю зі «Слугою народу». Та й висловлювання очільниці «Голосу» на адресу лідера «Європейської солідарності» не сприяють такому «союзу» («підтримка» в другому турі мерських перегонів є швидше не за Євпака, а проти Бондаренка). «Голос» і «Слуги народу» мають разом 14 мандатів. І тут знову доведеться звертати погляд в бік «Черкащан» і ОПЗЖ, які можуть використати свої «золоті акції» і забезпечити В. Євпаку хоч і хитку, та більшість…

…Підсумовуючи: я не бачу передумов якогось «прориву» від новообраної ради. В гіршому випадку ми п’ять років слухатимемо «стару пісню на новий лад», в кращому – висловлення недовіри міському голові і дострокові вибори… Та все залежить від того, чи мають новообрані депутати чітку, непохитну і послідовну політичну позицію, честь і совість…”