Команда дизайнерів та науковців відтворила зовнішність реальної людини, що жила на Землі близько 1700 років тому та стала прототипом Святого Миколая.
Дослідники під орудою дизайнера Сісеро Мораеса (бразильський 3D-дизайнер, відомий своїми комп’ютерними реконструкціями з використанням судово-медичних досягнень) реконструювали обличчя чоловіка, який надихнув різні народи на створення міфічного персонажа, що приносить подарунки на Різдво.
Отже, завдяки колосальній роботі його команди стало відомо, яким був реальний прототип нашого Святого Миколая, нідерландського Сінтерклааса та американського Санта-Клауса.
Святий Миколай Мирлікійський за життя (270-343 рр. н. е.) був християнським єпископом у місті Мира Лікійська, що на території сучасної Туреччини.
Хосе Луїс Ліра, співавтор дослідження, котрий знається на святих, зазначив: «Його описували як старого, який карав неслухняних дітей та нагороджував подарунками тих, хто поводився добре. Образ Санта-Клауса, яким ми його знаємо сьогодні, ґрунтується на ілюстрації Томаса Наста для журналу Harper’s Weekly початку 1863 року».
Жодного прижиттєвого зображення Святого Миколая не збереглося. Аби відтворити образ доброго різдвяного дідуся, експерти використали останки, зокрема череп, Святого Миколая Мирлікійського та описи його діянь.
Пан Мораес зауважив, що це обличчя виражало силу та доброту. І це дивним чином сумісне з тим широким обличчям, що описане у вірші 1823 року «Візит Святого Миколая», який приписують Клементу Кларку Муру.
За словами провідного автора проєкту, розміри обличчя святого по горизонтальній осі більші за середні.
Для реконструкції пан Мораес та його команда вивчили дані, зібрані в 1950-х роках Луїджі Мартіно з дозволу Centro Studi Nicolaiani, що досліджує постать Святого Миколая. За допомогою цих даних експерти передусім створили 3D-модель черепа. А потім «виліпили» обличчя за допомогою статистичних проєкцій.
«Ми скористалися методом анатомічної деформації, коли томографія голови живої людини коригується таким чином, щоб череп віртуального донора відповідав черепу святого. Остаточне обличчя є інтерполяцією всієї цієї інформації, що спрямована на досягнення анатомічної та статистичної узгодженості», – розповів Сісеро Мораес.
Зрештою вийшло два набори зображень. Перший – «об’єктивні» – у відтінках сірого, а другий – художні – з додаванням таких деталей, як-от борода та одяг.
Проте останки святого розсекретили не лише риси його обличчя. «Мабуть, він страждав від важкого хронічного артриту хребта і тазу, а його черепна коробка мала потовщені кістки, що могло спричиняти часті головні болі», – повідомив Сісеро Мораес. За його словами, раціон Святого Миколая складався переважно з рослинної їжі.
Нині його останки зберігаються в місті Барі на півдні Італії.
