Генеральний директор ФК ЛНЗ в інтерв’ю Українському радіо Черкаси розповів про нового тренера, трансфери та академію.
– Як ви оцінюєте виступи команди у першому колі та на початку другого?
– Оцінювати мають спеціалісти-вболівальники, адже весь футбол існує для них. Але як менеджер команди можу сказати, що перша частина чемпіонату поділилася на дві діаметрально протилежні частини. Ми почали дуже непогано, йшли в топ-4, топ-5 чемпіонату до жовтня. На жаль, потім результати пішли на спад, і другу частину можна назвати незадовільною.
-У міжсезонні команду очолив Роман Григорчук. Як виник цей варіант і чому саме на ньому зупинилися?– Роман Григорчук – дуже відомий український спеціаліст, який досягав успіхів у різних чемпіонатах. Він мав прекрасні результати з “Чорноморцем” ще в 2010-ті роки, потім успішно працював за кордоном, ставав чемпіоном у різних країнах. Це дуже кваліфікований тренер.
– Після 17-ти турів “ЛНЗ” посідає 10-те місце. За яке місце може команда в цьому чемпіонаті боротися?
– Як я говорив ще перед початком сезону – прогрес це посідати все вище місце порівняно з минулим результатом. У нас є сьоме місце в УПЛ, тому було б дуже добре піднятися вище, і це вже буде успіхом. Це абсолютно реально, адже таблиця УПЛ показує, що багато команд ідуть поруч, і кілька вдалих результатів можуть підняти дуже високо.
– В чому причина чотирьох поспіль поразок наприкінці року?
– У нас була комплексна проблема з Андресом Караско, яка виникла з жовтня. Саме тоді почалися більші проблеми з повітряними тривогами та прольотами дронів. Іспанський спеціаліст не витримав цієї напруги. Ми не можемо засуджувати це, адже ми вже живемо в іншій реальності, звикли до цього. А для нього це було справжнім шоком, він не впорався з психологічним тиском.
– Як легіонери переносять ситуацію в Україні?
– В українському колективі вони бачать, що ми нормально реагуємо на все, нормально існуємо. Але коли вони телефонують своїм родинам і розповідають про ситуацію, починається психологічний тиск саме від близьких. Коли тебе діти просять: “Тату, будь ласка, повернись”, – психологічно тримати себе дуже важко. А коли головний тренер не в найкращому психологічному тонусі, це передається на команду.
– Як команда виступала під керівництвом Андреса Караско?
– Спочатку все було ідеально. Ми провели два місяці підготовки в Черкасах, зіграли багато товариських матчів, виглядали прекрасно, обігрували “Олександрію”. Перші п’ять турів пройшли взагалі без проблем, могли навіть зіграти внічию з київським “Динамо” на виїзді. Все було добре до жовтня, поки не втрутилися нефутбольні причини. В останньому матчі команда зіграла внічию з “Олександрією”.
– Де знайшли резерви для такої гри?
– Це результат зміни тренерського штабу, який прийшов з іншим психологічним настроєм. Це підбадьорило команду. Особливо допоміг ветеран команди Денис Олійник, який завершив кар’єру після цього поєдинку. Він вийшов на другий тайм і в перерві так завів команду, що вона була готова обіграти одного з лідерів чемпіонату.
– Які завдання стоять перед новим тренерським штабом?
– Завдання незмінне – підніматися все вище. Ми знаємо свої можливості і свою стелю, але вище сьомого місця треба підніматися.
– Що, окрім грошей, потрібно, щоб стати топ-3 командою чемпіонату?
– Гроші не сильно вирішують, це максимум 30% успіху. Подивіться на “Металіст 1925” – одна з найбагатших команд вилетіла в першу лігу. Найважливіший фактор – рівень гравців. При цьому не обов’язково платити великі гроші. Треба вивчати ринок, розуміти, у кого із сильних гравців закінчується контракт. Можна взяти футболіста безкоштовно, головне – вміти домовитися.
– У міжсезонні до команди прийшли українські гравці Драмбаєв, Танковський та Кушніренко, а пішли легіонери Бар і Ангелов. Це зміна вектора трансферної політики?
– Про будь-яку зміну треба говорити вже коли трансферне вікно закінчиться. На даний момент ми закрили трансфери українських футболістів.
– Наскільки бюрократичні аспекти заважають трансферам?
– Вони збивають ритм. Ми підписуємо іноземних гравців не настільки швидко, як хотілося б. Наприклад, гравець потрібен влітку в трансферне вікно, ми могли б привезти його за два дні, але мусимо чекати два тижні на оформлення візи. Це відбувається майже з кожним іноземним гравцем. Через це втрачаємо мінімум два тижні на підготовку. Це одна з ключових проблем трансферного ринку в Україні.
– Чи правда, що простіше підписати іноземця, ніж українського футболіста?
– Так, це всі розуміють. Українські футболісти дуже дорогі через ліміт на легіонерів – у команді мають виходити мінімум чотири українці. При цьому класних футболістів з українським паспортом не так багато, тому за них велика конкуренція. Вони знають свою ціну і користуються цим. Вихід один – виховувати в своїх академіях більше класних українських футболістів.
– Чи окупили себе легіонери? Може, краще брати молодь з академії?
– ЛНЗ створив академію в січні минулого року. Наразі у нас немає 18-19-річних футболістів, в чемпіонаті U-19 грають хлопці 16-17 років. Ця команда пройде шлях разом 2-3 сезони, стане сильнішою, і тоді ми будемо брати їх у першу команду. Звісно, економічно правильно брати своїх вихованців, а іноземцями точково підсилювати проблемні позиції. Що стосується легіонерів – футболісти ніколи не окупаються за півроку. Треба чекати сезон-другий. Показовий приклад – Яшарі. Він приїхав взимку, спочатку не виділявся на фоні чемпіонату. Але ми знали його потенціал, і восени він розкрився. Зараз у нас є пропозиція, яка в 14 разів перевищує суму його покупки. Але поки не продаємо, він залишається в команді.
– Які умови для тренувань у вашій академії?
– У нас є два повнорозмірних штучних поля плюс поле 60 на 40. Діти тренуються на сучасному нідерландському штучному покритті з освітленням, тренування можуть проводитися до пізнього вечора. Також вихованці з інших міст – близько ста дітей – живуть у відремонтованому нами санаторії “Світанок”.
– Звідки приїжджають діти до академії?
– З усіх куточків України. У нас працює селекційна служба, є спортивний директор академії, який знає перспективних молодих гравців. Якщо є можливість запросити талановиту дитину – ми це робимо.
– Як виступають ваші команди на всеукраїнському рівні?
– Наші академічні команди U-14, U-15, U-16 і U-17 грають в еліт-лізі ДЮФЛУ – змагання між найкращими академіями України. Хоча академія створена лише рік тому, за підсумками року, де сумуються результати всіх чотирьох вікових груп, ми посіли шосте місце в Україні.
– Як ви прокоментуєте слова Мирона Маркевича про те, що треба купувати дійсно класних легіонерів?
– Мирон Маркевич – яскрава особистість в українському футболі, він має право на свою думку. Можливо, він ще живе футболом 2010-х років, коли можна було привезти бразильця за 6-15 мільйонів, і ці гравці того коштували. Ми ж намагаємося витягнути максимум з наявних можливостей. Той же Яшарі, на якого зараз маємо пропозицію, що в 14 разів перевищує суму його покупки. Зараз український футбол може рухатися тільки так.
– Коли команда повернеться до Черкас?
– Команда повернеться близько 1 березня перед матчем проти “Динамо”. Перші матчі після зборів – це два львівські виїзди проти “Руху” та “Карпат”, тому команда базуватиметься на західній Україні. Домашні матчі в цьому році гратимемо виключно в Черкасах.
– Як зміна поля вплинула на команду?
– Я буду говорити про відгуки футболістів. Вони всі полегшено зітхнули і сказали: “Тепер ми можемо грати так, як хочемо, а не як вийде”. Коли я прийшов у клуб півтора року тому, перше, що кинулося в очі – це поле, яке потрібно було терміново змінювати. Але сезон вже починався, ми не встигали. Перед новим сезоном вирішили замінити, але завадила аномальна спека. Зрештою, зіграли кілька матчів на старому полі, а під час паузи на збірні встигли замінити. Довелося лише один домашній матч провести в Ковалівці.
– Чи матиме “ЛНЗ” власний стадіон?
– Реконструкція центрального стадіону неможлива, бо він не в нашій власності. Щодо будівництва власного стадіону – такі плани є, але зараз вони не на часі з об’єктивних причин.
– Скільки вболівальників зможуть відвідувати матчі?
– У першій частині сезону ми приймали 400 глядачів – за правилами УПЛ можна продавати білетів стільки, скільки місць в укритті в радіусі 500 метрів. У нас було одне укриття, тепер буде ще одне – в церкві напроти стадіону. Зараз доробляємо там роботи, докуповуємо інвентар. До матчу з “Динамо” маємо підписати всі документи. ДСНС визначить точну кількість місць, але думаю, зможемо приймати вже понад тисячу вболівальників.
– Чого чекати від матчу з “Динамо”?
– Базова дата – 8 березня, але можуть поставити на 7 або 9 число. За два сезони в УПЛ ми вже можемо замахнутися навіть на перемогу над “Динамо”. Тому дуже потребуємо підтримки вболівальників. Футбол у місті існує тільки для них.
