ЛНЗ став головною сенсацією сезону УПЛ. Після зміни керівництва клубу та головного тренера черкасці змогли здивувати всіх та зайняти друге місце, на деякий навіть нав’язавши «Шахтарю» боротьбу за чемпіонство. 26-річний гендиректор ЛНЗ Василь Каюк – один з провідників перебудови клубу.
Сергій Козачок поспілкувався з менеджером про підсумки сезону, головні питання, які зараз турбують УПЛ (суддівство, зміна формату, переноси матчів) та підготовку до наступного сезону.
– Чи відчувається зараз загалом в Черкасах, що команда взяла срібло?
– Я думаю, що відчувається. Це можна було побачити на нашому концерті в честь нагородження команди і в честь цього історичного сезону. Команда якісно провела цей рік. Тому зараз ми маємо право на святкування. Так само наші місцеві мають право святкувати цю історичну подію, бо для Черкас це реальна історична подія. Це перший раз в історії Черкас, коли команда завоювала срібло і виходить в єврокубки. Тому ми святкуємо.
– «Олександрія» після срібла провела провальний сезон. Що зараз робити, щоб закріпитися на цьому рівні та не повторити долю таких команд?
– Кожен клуб має свою історію, має свій шлях. «Олександрія» має свій менеджмент, і те, як вони керувалися з цим сезоном, залежало тільки від них. Ми також маємо свій менеджмент, і будемо думати, як ставати кращими. Тому що, якщо на цей сезон у нас не було завдань вийти в єврокубки, не було завдань бути в медалях, і по суті ми тільки під час сезону почали задумуватися про верхні позиції в турнірній таблиці, ми не маємо відходити від своєї стратегії. В нашому клубі є розписана стратегія. Ми маємо ставати конкурентними і стабільними, щоб з року в рік могли боротися за верхні місця.
– Часто, коли ви говорите про успіх ЛНЗ, згадуєте Віталія Пономарьова. В чому його особливість як тренера, на вашу думку, і наскільки саме він відіграв роль у фінальному результаті?
– Віталій Юрійович відіграв ключову роль в нашому успіху. Тому що він, коли прийшов до клубу, приніс свої ідеї, свої переконання. І він робив все, щоб саме клуб був міцний. Тому що він неодноразово повторює, що найважливіше – це не команда, а клуб. І ми зробили великий прогрес у функціонуванні клубу протягом року, не тільки в результатах у турнірній таблиці. Він показує, що якщо вірити ідеям, вірити важкій праці, то можна досягти успіху. Але тут найважливіше було, що йому довірилися футболісти, вони повірили в його ідеї. І це теж його величезна заслуга.
– Жодного гравця ЛНЗ не викликали до збірної України. На вашу думку, чи це справедливо? І хто з ЛНЗ заслужив бути в збірній?
– Я не є на тому місці, щоб вирішувати, чи це справедливе рішення, чи несправедливе рішення. Я займаюся футбольним клубом ЛНЗ, його розвитком. Національними збірними займаються інші люди. І це їх вибір. Кожен тренер має своє бачення, кожен селекціонер має своє бачення. Тому, вважаю, ми маємо вболівати всі разом за збірну, тому що кожен гравець, який там грає – він наш, він українець, який грає за нашу країну.
Чи заслуговує хтось із ЛНЗ на виклик? Вважаю, що заслуговує. Але, ще раз повторюсь, це не в моїх компетенціях.
– А хто, на вашу думку, заслуговує? Можете назвати прізвище?
– Не буду називати прізвища.
– Ні «Динамо», ні «Шахтар» в цьому році не змогли обіграти вас. Як ви собі це пояснюєте? Може, є якийсь секрет?
– Думаю, головний секрет – це важка праця. Це величезна робота нашого тренерського штабу, який готувався до тих ігор.
Я дуже часто чую від багатьох журналістів, що «Динамо» і «Шахтар» грали проти ЛНЗ відразу після єврокубків, і ЛНЗ було легше і так далі. Але ніхто ж не дивиться, що «Динамо» і «Шахтар» після єврокубків грали з «Кривбасом» – і перемагали, з «Поліссям» – і перемагали, грали між собою. «Шахтар» завоював чемпіонство після перемоги 2:1 через три дні після матчу з «Крістал Пелес». Тому вважаю, що «Шахтар» – це досить міцний клуб, який має два склади. І говорити, що ЛНЗ набрав очки з ними, тому що вони були після єврокубків – це недоречно. Тому що ми виглядали як команда і провели дуже велику роботу для цього результату.
– В інтерв’ю після матчів скаржилися деколи команди, тренери в цьому сезоні на стан стадіону в Черкасах. Начебто газон високий, ще там щось. Яку відповідь можете дати критикам? Чи плануються якісь роботи на ньому в наступному сезоні?
– Пан Ігор Костюк лише скаржився, це його бачення, його думка. Ми ніколи не готували стадіон під якогось суперника. Вважаю, що наш газон високого рівня. І знаю, що команди високого рівня нашого чемпіонату завжди відзначали наш газон.
– Скільки загалом обходиться утримання стадіону? Особливо взимку?
– Треба розуміти, що це не наш стадіон. Це комунальний заклад, власність міста. Ми орендуємо стадіон від матчу до матчу. Якщо ми говоримо саме про зиму, то, звичайно, обігрів, генератори і підготовка поля – це дорого, великий бюджет. Ми виділяли на це кошти. Ми також на стадіоні в цьому сезоні зробили роздягальні. Стараємося кожні пів року якось покращувати наш стадіон.
– Питання, яке, мабуть, цікавить дуже багатьох. Де плануєте грати домашні матчі в єврокубках?
– Матчі ЛНЗ будуть у Плоцьку.
– Чи будете просувати ідею перенесення матчів УПЛ під час кваліфікації?
– Звичайно, будемо. Ми за те, щоб мати можливість перенести хоча б два з перших трьох матчів. Ми не знаємо, яке буде жеребкування. Ми можемо потрапити на команду, наприклад, з Казахстану, куди треба летіти досить довго. Тому вважаю, що ми будемо просити, і сподіваюся, що УПЛ надасть нам можливість переносити хоча б два з трьох матчів – залежно від того, чи ми пройдемо далі, чи ні.
– Багато хто вважає, що не гранди українського футболу не здатні пройти у кваліфікації єврокубків більше одного раунду. Що в таких виступах немає сенсу, і ще потім гірше виступають у чемпіонаті через ранній старт у кваліфікації та два матчі на тиждень. Який загалом сенс для ЛНЗ у виступах в єврокубках?
– Тоді, за тими коментарями, про які ви сказали, взагалі не треба грати в чемпіонаті. Чи просто отримувати якусь кількість очок, щоб зайняти сьоме місце і догравати той чемпіонат. Ми ж для чогось граємо, ми маємо якісь цілі, мрії. Так, ЛНЗ дебютує в єврокубках. Так, ЛНЗ не має досвіду. Менеджмент не має досвіду в єврокубках, тренерський штаб, гравці – тільки деякі грали у кваліфікаціях до єврокубків.
Це важкий процес, і ми будемо готуватися. Ми хочемо представити нашу країну якнайкраще. Але мають зійтися всі фактори, щоб це був успішний сезон. Тому що ми маємо показати свою гру, маємо гідно представляти Україну. Ми маємо особливо зараз – ви ж бачите, я не у відпустці, я на роботі – підготуватися якнайкраще, щоб бути готовими конкурувати, спробувати, і намагатися пройти якнайдалі.
– У команд Віталія Пономарьова дуже інтенсивний стиль, побудований на класній фізичній готовності та командній роботі. Є думка, що ЛНЗ не зможе витримати два матчі на тиждень через відсутність глибини складу. Як зберегти стиль і не провалитися?
– Немає такої думки, це все залежить від нас. Ми будемо підсилювати наш склад, щоб мати таку кількість обойми гравців, які могли б виступати і у двох турнірах. Ми маємо свій стиль гри і відходити від нього не будемо. Будемо все робити для того, щоб бути готовими.
– Якщо говорити про розширення складу, щоб проводити ротацію, то чи планується збільшення бюджету? І який зараз загалом бюджет клубу?
– Бюджет не плануємо збільшувати, бюджет залишиться такий самий. Ми просто будемо активнішими на трансферному ринку. Думаю, від нас можна очікувати близько п’ятьох нових гравців. Загальний бюджет функціонування команди не буде збільшуватися, але якщо ми говоримо про трансферний бюджет, то тут без інформації.
– Чи плануються взагалі дорогі трансфери?
– Що в вашому розумінні дорогий трансфер? Ми точно не можемо робити трансфери по три мільйони, по чотири мільйони. Навіть два мільйони – це дуже дорогий трансфер для нас.
– Ще про завдання загалом на наступний сезон. Якщо обирати: чемпіонат, Кубок, єврокубки – що для вас на першому місці стоїть і чому?
– Ми не будемо ставити пріоритети: чи чемпіонат, чи Кубок, чи Ліга конференцій. Ми хочемо витиснути максимум і постаратися бути конкурентними в кожному турнірі. Немає завдання на Лігу конференцій, немає поточних завдань на Кубок України. Тому що ми хочемо просто пройти далі. Наше завдання – вийти і зробити все, щоб пройти наступний етап. І так по черзі.
– Ще щодо трансферів. Подейкують, що ЛНЗ може підписати легіонера з європейського чемпіонату, а також Таллеса і Кітела з «Руху». Наскільки це відповідає дійсності?
– Ми ведемо перемовини з гравцями з європейських чемпіонатів – це правда. Якщо говорити про Таллеса, Романа і Кітелу, то ми теж ведемо з ними перемовини.
– Вже був такий кейс з Проспером Обою. Чи готові відпускати лідерів, якщо будуть хороші пропозиції?
– Кожна пропозиція буде розглянута. Вона буде розглянута не тільки в контексті фінансів, а й у контексті аналізу потреби гравця в клубі. Якщо буде хороша пропозиція від клубів на будь-якого гравця, і ми будемо розуміти, що можемо його замінити і не послабити наш склад – то будемо розглядати.
– Чи не шкодуєте, що відпустили Оба? Без нього команді трохи було важко втриматися навесні. Чому не було йому рівноцінної заміни?
– Кейс Проспера – він унікальний. І тут теж треба розуміти, що Проспер у нас провів пів року, і вони були реально досить ефективні й успішні. Ми маємо дивитися на трансфер Проспера ширше, ніж тільки через те, як грає команда. Це те, що я зазначав на початку інтерв’ю: найважливіше – це клуб. Клуб має вміти продавати, має вміти готувати гравців на продаж, але теж клуб має мати репутацію. Ми не можемо продавати футболістів за 10, 15 чи 20 мільйонів, як це роблять «Динамо» і «Шахтар», бо вони вже мають репутацію на ринку. Проспер Оба – це перший продаж в історії футбольного клубу ЛНЗ. Ми тільки будуємо свою репутацію серед європейських клубів, а також українських клубів на ринку. Тому в цьому контексті це було дуже важливо.
Якщо ми будемо порівнювати й візьмемо турнірну таблицю цього сезону, то подивимося: так, ми після першого кола були на другому місці. Якщо візьмемо очки в другому колі – ми на четвертому місці. Якби не прикра поразка від «Кудрівки», ми були б на третьому місці за коло.
Загалом у нас немає гравця, який би виділявся так, як Проспер. Але командно ми все одно конкурували і були в топ-4.
– Взимку на заміну Просперу прийшов Абдул Авуду. Наскільки він зміг виправдати ваші очікування?
– В Абдула Авуду оренда до зими, вона не до літа. Продовжувати поки не треба. Він пропустив з нами тренувальні збори, потім зіграв вдало проти «Вереса», забив гол, а на наступний матч травмувався з «Рухом». І знову пропустив три тижні. Як оцінювати наразі його становище в клубі? Його досить важко оцінювати. Він пройде тренувальні збори, а там будемо дивитися.
– Більше про суддівство. Як ставитеся до реформи суддівства, яку ініціював Геннадій Буткевич? І чи нормально, що учасник УПЛ таким агресивним чином тисне на суддів?
– Я б не дивився в контексті саме того, хто ініціював. У нас в українському футболі все потребує покращення. У нас немає якогось напрямку, який не потребує покращення. Суддівство теж потребує покращення. Але ми маємо розуміти: якщо ми змінимо назву з Комітету арбітрів на Українську асоціацію арбітрів, чи це щось змінить? Кожна зміна має давати якийсь результат. Я не говорю про результат сьогодні, а про результат у стратегічному плані, на майбутнє.
Я дуже радий, що ЛНЗ ніколи не жалівся на суддівство. Хоча були випадки, коли і гру рукою не дали – пенальті у ворота «Олександрії» в першому колі. Було багато випадків. І матч із «Зорею» – мали видаляти гравця «Зорі», бо він вдарив нашого гравця після свистка. Також можемо згадати момент з Пастухом в останньому матчі, коли залишалося 13 хвилин до кінця. Думаю, там було 100% пенальті, бо воротар не грав у м’яч взагалі. Чому ми не жалілися? Бо ми розуміємо, що суддівство і судді – це люди. Кожна людина має право на помилку і кожна людина помиляється.
Якщо ми говоримо саме про якісь меседжі: якщо суддя помилився – все, його треба відсторонити довічно. Футбольні клуби, президенти клубів – не для того, щоб вирішувати, кого довічно відсторонювати. І навіть більше вам скажу: футбольні клуби не для того, щоб робити відео у своїх соціальних мережах і показувати, де арбітр помилився. Бо для цього є Комітет арбітрів і куратор, італієць Ріццолі. Вони для цього є, не ми. Ми маємо грати у футбол і покращувати наші футбольні клуби, а ті люди, які відповідають за суддівство, мають покращувати суддівство. І робити якісь публічні заяви – щоб що? Щоб просто створити інцидент? Або щоб люди чули, що хтось хоче щось покращити?
Ми, як футбольний клуб, хочемо бачити дії, хочемо бачити пропозиції, хочемо бачити стратегію розвитку суддівського комітету. І тільки тоді ми готові про щось говорити.
– Чи берете в реформі якусь участь? Чи можете максимально пояснити, чим стане краще після цього?
– Створена робоча група. Була зустріч президентів клубів, генеральних директорів з Андрієм Миколайовичем Шевченком. На цей час нам надіслали статут нового арбітражу, але якоїсь конкретики я ще не чув. Думаю, скоро робоча група представить нам формат.
– Як ви ставитесь до перевірки суддів на поліграфі?
– Багато випадків ви знаєте, коли поліграф підтвердив щось позитивно? Я не пам’ятаю.
– Багато розмов, що хтось впливає на суддів, але ніхто нічого не хоче робити. Але судді – лише виконавці. І навіть якщо є дійсно вплив, має бути замовник. Чи не буде справедливіше, якщо і менеджери, і власники клубів також проходитимуть поліграф?
– Дивіться, поліграф можуть проходити всі. Але питання одне: чи воно принесе користь? У мене питання таке: пройдуть всі поліграфи, буде через два дні матч, суддя десь помилиться. Може суддя помилитися? Так, може. Що далі робити? Я не знаю, що в такому випадку робити.
Тому тут питання не головне в поліграфах. Тут питання в навчанні арбітрів. Я буваю на матчах усіх наших команд дитячої академії, на всіх матчах U-19. Бачу, як там обслуговують матчі арбітри. І якщо ті арбітри мають у майбутньому обслуговувати Прем’єр-лігу, то у нас велика біда. Тому питання саме в навчанні арбітрів і підготовці кадрів на майбутнє.
Якщо ми говоримо про сьогоднішніх арбітрів, саме про наших – я буду ставати на їх захист завжди. Тому що, думаю, ви дивитесь європейські чемпіонати, топові ліги, і бачите, які бувають помилки там. Останній матч, наведу приклад: «Баварія» – ПСЖ, коли грали на «Альянц Арені». 100% гра рукою гравця ПСЖ. Ні ВАР, ніхто не відреагував, прийняли рішення. Той момент показали один раз із задньої камери, де навіть не було видно епізоду. І люди не могли зрозуміти: там рука чи не рука.
Тому арбітрів мають захищати, перш за все, їхні керівники, а також журналісти. А не говорити щотижня, що все погано, які арбітри погані і так далі. Бо в Європі тих помилок набагато більше.
– Сергій Палкін розповів, що йдуть розмови за зміну формату та скорочення УПЛ в найближчому майбутньому. Яка позиція ЛНЗ у цьому? 12 чи 16 клубів і чому?
– Я точно не чув від Сергія Анатолійовича на якихось зібраннях про цю ідею. Тому, знову-таки, це так само, як із реформою суддівства. Якщо нададуть певну стратегію, певну модель нашого чемпіонату, і вона підвищить якість, – ми будемо тільки за. Але хочеться конкретики.
– Тобто ви за скорочення?
– Я не можу сказати, що ми за зменшення. Якщо буде 12 команд у чемпіонаті і всі матчі будуть конкурентними, якщо це буде збільшувати інтерес уболівальників, маркетинговий інтерес до чемпіонату від спонсорів і так далі – тоді можемо говорити про зменшення. Якщо нічого не зміниться – то треба конкретика і аналіз.
– Розвиток клубу. Що за цей сезон вдалося зробити саме в розвитку клубу, а не команди? І що планується на наступний сезон?
– Якщо ми говоримо саме про розвиток клубу, то маємо розуміти, що ми молодий клуб. Наприклад, академія закінчила сезон у п’ятірці найкращих академій Прем’єр-ліги. У нас збільшилася у два рази кількість гравців, які грають у юнацьких збірних України.
Команда 2009 року, U-17, знову захистила своє звання срібного призера Прем’єр-ліги. Це вже розвиток академії. Команда U-19, яка рік тому закінчила на останньому місці з різницею м’ячів мінус 100, боролася за три тури до кінця за першу п’ятірку. В кінці не вийшло, зайняли дев’яте місце. Але це теж розвиток, прогрес тієї команди.
Якщо говоримо про інфраструктуру – у нас тренувальна база, де ми навіть цього року закінчили будівництво нових роздягалень. Ми закупили медобладнання найвищого рівня для академії, також для першої команди. Ми змінили ставлення наших працівників саме до клубу. Бо це теж було найважливіше – щоб люди переживали за клуб, а не просто ходили на роботу.
Звичайно, наша робота змінилася, тому що вимоги стали більшими. Вимоги до персоналу, гравців першої команди, тренерського штабу. Вони підняли планку вимог до себе, щоб виглядати набагато якісніше, ніж минулого сезону. Якщо говорити саме про розвиток клубу – протягом року було зроблено багато.
– Якраз про академію ви згадували. Вистачає збірників різних категорій. Як вдалося цього досягти за короткий період?
– Академія починала свою роботу три роки тому. Я був у той момент спортивним директором академії, коли ми починали нашу роботу. Академія теж має свою стратегію розвитку, яка розписана на п’ять років, згідно з якою вони діють. Велику частину роботи виконує директор академії Олексій Позняков, який контролює процес і робить все, щоб академія покращувалася. Ми зараз підсилили наш селекційний відділ клубу, який буде працювати і в першій команді, і в академії, щоб залучати якнайбільше талановитих гравців з усієї України до нашої академії. Також, вважаю, зараз ми надаємо дітям хороші умови для розвитку, хороший тренувальний процес. Це і є головним чинником успіху.
– Особливо зараз українські клуби існують у мінус і сильно залежать від бажання власника витрачати гроші. Яку частину бюджету вдається повертати через спонсорів, маркетинг, трансфери, матчдей та іншу діяльність?
– Це вже клубна кухня. Я не надам такої інформації.
