Глибоко під територію Намібії спочиває затоплена печера, яку назвали Подих дракона. Там знаходиться найбільше підземне озеро на нашій планеті. Його точний розмір не змогли виявити протягом довгого періоду часу, адже дослідники не мали змоги пірнути. Проте сучасні технології дозволили привідкрити завісу таємниць, які впродовж десятиліття приховувала печера.
Про це пише IFLScience, передає ChesnoNews.
Дослідники відправили роботів, щоб отримати якомога більше інформації про досі незвідану водойму. Виявилося, що глибина озера сягає 200 метрів. Точні значення загальної площі отримати досить важко, але вважається, що її розміри перевищують “Загублене море” (Печери Крейгхед) під штатом Теннессі — найбільше підземне озеро в США, яке, знаходячись під льодовиком, все ж не замерзає.
Намібія — це прибережна країна, яка розташована на півдні Африки. Часом її називають “землею, яку Бог створив у гніві” через її дивовижні, але безнадійно посушливі ландшафти. Сама назва Намібія походить від місцевого слова на мові нама “наміб”, що означає “величезне і порожнє місце”.
Це натякає на дивну та насичену геологію, яку можна знайти в цьому місці. Тут знаходиться щонайменше 124 печери, значна частина в регіоні Отджозонджупа, де саме можна знайти й печеру Подих дракона.
Вважається, що свою назву вона отримала завдяки теплому пориву вологого вітру, який можна зустріти “на порозі” до підземного царства. Там же й зникає більшість світла. Кажуть, що води озера ідеально прозорі і, як не дивно, в них все ж вирує життя у вигляді крихітних креветок і черв’яків.
Дослідники кажуть, що в печері Подих дракона можна зустріти золотистого печерного сома (golden catfish), які дихають повітрям і перебувають на сьогодні на межі зникнення. Однак дехто вважає, що цей вид мешкає в зовсім іншій печері цього регіону.
Хай там як, ми й досі не можемо точно розповісти, хто ж населяє підземне водне царство, адже загалом тут проводили не так багато досліджень.
Ранні задокументовані дослідження датовані 1980-ми роками. Мартін Фарра у своїй книзі “темрява манить” розповідає, що першими вивчити цю печеру намагалася група драйверів і спелеологів Південноафриканської спелеологічної асоціації у 1986 році.
Зараз же за допомогою роботів, а саме маленького підводного човна, вдалося не лише зануритися у води химерної екосистеми, але й нанести її на карту. Це вдалося зробити завдяки лазерам і гідролокатору високої роздільної здатності.
Окрім виявлення нової величезної камери біля входу, можна було побачити, що печера має форму гострого черевика, який плавно спускається донизу, перш ніж обривається в кінці.
