Японія з четвертої спроби успішно запустила на Місяць ракету-носій з посадковим модулем. Якщо все піде за планом, за пів року він приземлиться у кратері Шиолі на ближній стороні Місяця.
До складу місії також входить новий супутник, що фіксує рентгенівське випромінювання і призначений для дослідження найбільших і найгарячіших об’єктів Всесвіту.
Японський посадковий модуль SLIM отримав назву “Місячний снайпер”. Його запустило в космос на ракеті H-IIA японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA).
У разі успіху Японія стане п’ятою країною (після Росії, США, Китаю, а нещодавно ще й Індії), якій вдалося висадитись на Місяці.
Ракета-носій з посадковим модулем та дослідницьким супутником XRISM у четвер успішно стартувала з космодрому Танегасіма у південно-західній префектурі Кагосіма.
Модуль має сісти в межах 100 метрів від заданої точки, тоді як попередні посадкові апарати сідали в радіусі кількох кілометрів від цілі. Звідси й відповідна назва – “Місячний снайпер”.
“Створивши посадковий апарат SLIM, людство досягло якісних змін, які дозволяють нам здійснювати посадки там, де ми хочемо, а не там, де простіше, – заявили перед запуском в агентстві JAXA. — Ніде у світі ще не було такого точного приземлення на небесні об’єкти з такою великою силою тяжіння, як на Місяці”.
Сам посадковий модуль оснащений зондом сферичної форми трохи більшим за тенісний м’яч. Він нагадує іграшку-трансформер, здатну змінювати форму і пересуватися по місячній поверхні. До його розробки, власне, і залучали компанію з виробництва іграшок.
Дослідницький космічний супутник XRISM, розроблений японцями спільно з НАСА та ЕКА, відокремився від ракети-носія з посадковим модулем на ранньому етапі місії, оскільки має виконувати власне завдання. Він оснащений високочутливим приладом для спектроскопічних спостережень за потоками розжареної плазми у Всесвіті.
Супутник ловитиме рентгенівські хвилі, що випромінюють найбільші об’єкти та явища Всесвіту, на кшталт чорних дірок та вибуху наднових зірок.
У JAXA кажуть, що, спостерігаючи ці потоки енергії в рентгенівському випромінюванні, вони зможуть більше дізнатись про склад та еволюцію космічних об’єктів.
