Науковці ще у 2000 році відкрили так звані планети-шахраї. Це тіла, які відірвалися від своєї зірки та вийшли зі своїх систем. Саме такі об’єкти можуть ховатися за Плутоном. Їх розміри можна порівняти з Марсом, Меркурієм, а одна може бути навіть ще більшою.
За межі орбіти Нептуна виходить поле маленьких крижаних каменів. Це пояс Койпера, де знаходяться карлики Плутон, Еріда і Хаумеа. Далеко за ним знаходиться гіпотетична Хмара Оорта — величезне сферичне поле дрібних каменів, що оточує всю Сонячну систему. Справжні його розміри невідомі. Саме тут, як вважається, беруть початок довгоперіодичні комети Сонячної системи, однак астроном переконані, що там можуть бути й інші космічні тіла, зокрема планети.
Астрофізик-теоретик Амір Сірадж з Принстонського університету визначив, скільки планет може бути там, прихованих від нашого зору. Згідно з його розрахунками, може існувати:
- принаймні одна планета, більша за Марс (у математичному розрахунку 1.2 планет);
- принаймні дві такі ж як Марс (2.7);
- близько п’яти (5.2) такі як Меркурій.
Це лише обґрунтовані припущення, але теорія виникла не безпідставно. Приводом стало відкриття так званих вільно плаваючих планет або планет-шахраїв у 2000 році. Це тіла, які відірвалися від своєї зірки та вийшли зі своїх систем, щоб мандрувати галактикою. Вважається, що гравітаційна взаємодія досить легко створює необхідну для цього нестабільність, що призводить до появи цілої купи планет, які буквально мчать у космосі. Якщо такі об’єкти пройдуть надто близько до зірки, їх захопить гравітація.
Сірадж почав з оцінок кількості планет-шахраїв у Чумацькому Шляху та оцінок відсотка зірок, які ймовірно захоплять планети-шахраї. Він використав цю інформацію, щоб обчислити ймовірність того, що ці планети пройдуть повз Сонячну систему досить близько, щоб бути захопленими гравітацією Сонця.
Його розрахунки показали, що існує досить велика ймовірність того, що десь там, десь між масою Меркурія та Землі, є планета.
«Ми показали, спираючись на простий теоретичний аргумент, що захоплені планети земної групи, ймовірно, існують у зовнішній Сонячній системі. Майбутня робота повинна включати моделювання, що детальніше вивчає захоплення та утримання планет, що вільно плавають, а також планет, пов’язаних з іншими зірками. Моделювання може пролити світло на розподіл ймовірностей для площини орбіти та положення в небі для захоплених планет», — каже астрофізик.
